Піар духу. Про що промовчав Зеленський на пресконференції в "Антонові"

«Та біс з нею, з пресконференцією. Ви фото президента у вишиванці бачили?» Перед вами та одна фраза, у яку можна вмістити реакцію політизованих мешканців соцмереж на вчорашнє багатогодинне спілкування Володимира Зеленського з журналістами.

Чому саме їхня реакція така важлива? Та тому, що вони єдині, як ті пікейні жилети з оспіваного Ільфом і Петровим Чорноморська, продовжують вишукувати потаємні смисли в змістовній порожнечі, яка в нас уже котрий рік сходить за політику.

Решта ж, менш політизовані обивателі, вже давно забили на саме існування вітчизняної політики і вітчизняних політиків, згадуючи їх лише коли листоноша на ім’я Життя піднесе до їхній дверей черговий сумнівний подарунок від влади у вигляді підвищення тарифів, податків, акцизів або нових правил чогось, за які теж — а як ви думали! — потрібно платити, виймаючи кровні з кишені.

Тому не дивно, що така важлива при інших обставинах і в іншій країні подія, як пресконференція голови держави за підсумками двох років перебування при владі в результаті, цікава лише політичним активістам, піарникам на зарплати та пікейним жилетам. Звідси і стиль обговорення відповідний, властивий саме пікейним жилетам: «А Зеленський то — голова!», Або «А Порошенку-то палець у рот не клади».

Тому й обговорюють замість смислів, яких немає, вишиванки і косоворотки, безкрилий літак з пафосним, але, очевидно, недоречним у цьому випадку написом «Надійні крила армії». Заодно вираховуючи в президентській медіа-обслузі тих, у чиї світлі голови спала сама думка використовувати символ української деіндустріалізації (останній серійний літак ДП «Антонов» випустило аж у 2016 році) в ролі задника-декорації для звітної мови першої особи.

Та ще й на фоні досить гучного медійного міжнародного скандалу, пов’язаного саме з українським «Антоновим», літаки якого нібито доставляли до Сербії заборонений підсанкційний вантаж. До речі, логічно виникає питання про це, але так Зеленському ніхто і не поставив його.

У цілому ідея невідомих креативників вийшла вельми символічною. Президент три години віщає ні про що на фоні гігантської нефункціональної декорації, що дісталася в спадок від попередньої епохи.

Свято піарників і вигул для журналістів так і не став місцем для серйозного звіту про виконану роботу. Про горезвісну комунікацію влади із суспільством я взагалі мовчу. Зняті з квадрокоптера нові дороги — це не звіт, і не комунікація. Це феєрверк самореклами. Особливо якщо не знати, скільки ці дороги коштують у нас і в сусідніх країнах.

Спекулятивні тарифи, демонтована соціальна політика, примарні євроатлантичні перспективи, військова слабкість і вразливість, жебрацькі пенсії і провалена вакцинація — нічого з цього, всупереч прогнозам і очікуванням, не стало предметом серйозної розмови.

Як і зовсім свіжі дії «міжнародних партнерів», одні з яких віроломно дали добро на добудову ПП-2, а інші раптово розміняли на невідомі поки що плюшки від Москви свою колишню готовність тиснути причетних до цього самого ПП-2 санкціями. Адже це те питання, яке безпосередньо впливає на майбутнє України.

Замість цього — нікому вже давно не цікавий «вирок для Порошенка», над яким сміються самі порохоботи, карма, яка наздожене, і розповіді про душевне листування смайликами з офіційно обвинуваченими в скоєнні резонансного умисного вбивства — ви собі уявляєте голову Білого Дому, який листується з обвинуваченими в «мокрій справі»? Я — ні. Навіть такого визнаного ексцентрика, як Трамп.

І, як вишенька на торті — власноруч написана явка з повинною. Ви мене вибачте, але саме так виглядає заява президента про те, що він, перебуваючи в тверезому розумі й твердій пам’яті вчинив дії, що виходять за рамки закону. Але відповідати за це чомусь повинен … Аваков.

Таку тональність розмови з країною можна пробачити людині, у якої зірвало дах від раптового великого виграшу в лотерею. Але не тому, хто править країною зараз і, за словами його оточення, збирається переобиратися далі. Хоча, може бути, я просто не до кінця уявляю собі внутрішні відчуття людини, яку вже спіткав дзен і яка зробила крок у політичну вічність. Усяке буває.

За бортом пресконференції залишилося, мабуть, головне питання: на кого збирається спиратися президент у своїй оголошеній війні відразу з усіма — з олігархами, з контрабандистами, з Росією, з Медведчуком, з Порошенком, з Конституційним та іншими судами (тут можна вписати, кого я забув).

Адже навіть за оприлюдненими в день пресконференції явно компліментарними оцінками «Рейтингу», на «відмінно» другий рік президентства Зеленського оцінюють лише 4% українців, «добре» — ще 20%. У той час як незадовільну оцінку поставили 23% співвітчизників, а 19% визнали, що це «жахливо».